Впродовж останніх місяців Нацбанк активно чистить ринок МФО, позбавляючи компанії ліцензій на кредитування. У зв’язку з цим у людей, які брали позики в таких мікрофінансових організаціях, з’явилася надія на списання заборгованості. Дуже часто такі позичальники цікавляться тим, чи треба платити за позику, якщо їхні мікрофінансові організації було виключено з державного реєстру фінустанов?
На жаль, одразу засмутимо тих, хто очікував, що в разі виключення мікрофінансової організації з реєстру позику платити не доведеться. Кредит потрібно сплачувати навіть у тому випадку, якщо МФО ліквідована.
Чому потрібно платити за позику, якщо МФО закрилася?
Щоб відповісти на питання «Чому кредит не вдасться «забути»?», слід згадати, що МФО, як і будь-які інші українські підприємства чи установи, функціонують у правовому полі. Найважливішими законами, якими регулюється їхня діяльність з дня заснування аж до дня ліквідації, є передусім Цивільний та Господарський Кодекси України, а також ряд законів та підзаконних актів.
Ретельно їх вивчати немає необхідності, однак суть у тому, що відповідно до них регулюється і процедура отримання та сплати кредитів. Найважливіше, що потрібно зрозуміти – ви, беручи позику, вступаєте з мікрофінансовою організацією у цивільно-правові відносини й укладаєте відповідну угоду. Цим договором на вас накладається низка прав та обов’язків стосовно повернення позики. Про це йдеться у статті 1049 ЦКУ «Обов'язок позичальника повернути позику».
Тож кредит доведеться сплатити в будь-якому випадку і на те є ряд причин. По-перше, якщо було відкликано ліцензію МФО і виключено її з реєстру фінустанов, це зовсім не означає, що відбулася ліквідація самої установи. Юридична особа, яка досі діяла як мікрофінансова організація, продовжує існувати. Зміна полягає у тому, що обмежуються окремі види її діяльності, зокрема можливість надавати позики.
При цьому всі права і обов’язки стосовно вже наданих мікропозик в неї залишаються. Тобто відкликання ліцензій у МФО не звільняють ані самі компанії від зобов’язань відповідно до договорів про надання фінпослуг перед позичальниками, ані самих клієнтів від повернення кредитів та відсотків за ними.
По-друге, варто пам’ятати про такий термін, як перевідступ боргових зобов’язань. Це поняття згадується як у Цивільному Кодексі, так і в Законі України «Про споживче кредитування». Щоправда, в обох випадках поняття дещо різняться, однак для боржників це не має суттєвого значення.
Так, згідно зі статтею 512 ЦКУ «Підстави заміни кредитора у зобов'язанні», кредитори у зобов'язаннях можуть бути замінені іншими особами в результаті передання ними своїх прав іншім особам через відступлення права вимоги або правонаступництво. Крім того, ця сама стаття визначає, що кредитора у зобов'язанні може бути замінено також в інших випадках, передбачених чинним законом.
Тому в цьому контексті треба згадати також ЗУ «Про споживче кредитування». Саме відповідно до статті 18, яка має назву «Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит», і регламентуються правила цього процесу. Зокрема, в цій статті міститься положення, згідно з яким до нових кредиторів переходять передбачені законом зобов’язання кредитодавців, у тому числі стосовно взаємодіяння зі споживачами під час врегулювання простроченої заборгованості.
Читайте теж: Які МФО закрилися в Україні?
Законодавцем не обмежується коло людей, які можуть одержати право вимоги згідно з кредитною угодою. Це може бути будь-хто: банківська установа, інша мікрофінансова організація, колекторська компанія, навіть фізособа. Саме до них перейдуть усі права та обов’язки стосовно позики. І вони матимуть повне право використовувати усі доступні законні методи для стягнення заборгованості з боржників, тобто осіб, які взяли кредити.
Боржники у таких випадках нічого зробити не можуть – заміни кредиторів не звільняють їх від виконання обов’язків згідно з кредитними угодами, тобто від повернення кредитів. Це підтверджується в тому числі положенням статті 525 ЦКУ «Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання». Тут зазначено, що односторонні відмови від зобов'язань або односторонні зміни їх умов не допускаються, якщо інше не передбачено договорами або діючими законами.
Отже, так чи інакше позику доведеться сплачувати. А в тому, що бажаючі викупити кредитні портфелі у ліквідованих мікрофінансових організацій знайдуться, можете не сумніватись – йдеться про кошти, які, як відомо, просто так нікому не дають. Єдина річ, на яку ви можете розраховувати – спробувати домовитись із новим позикодавцем стосовно умов кредитної угоди, полегшивши її умови. Однак те, чи піде вам назустріч в цьому питанні новий кредитор, залежатиме виключно від його доброї волі.
Трохи про колекторські компанії
Ще в березні 2021-го року український парламент ухвалив Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості». Цим документом зокрема визначаються такі терміни, як врегулювання простроченої заборгованості та колекторська компанія.
Урегулювання простроченої заборгованості – це заходи, скеровані на сплату в позасудовому порядку боргів позичальника, який прострочив реалізацію грошових зобов’язань відповідно до договору про споживчу позику або іншої угоди.
Колектори визначаються як юридичні особи, які в інтересах кредитодавців, згідно з договорами з таким кредитодавцями, здійснюють урегулювання прострочених заборгованостей та включені до Реєстру колекторських компаній, який ведеться Національним банком України.
Як для позикодавців, так і для колекторів було застосовано обмеження й умови діяльності стосовно погашення заборгованості. Можна виокремити такі найбільш важливі моменти:
- Реєстр колекторських компаній є відкритим, їх працівники повинні надавати всі необхідні дані, зокрема свої прізвища, імена та по батькові, вже на початку спілкування.
- Особисте спілкування та зустрічі з боржниками можливі виключно за згоди останніх та в місцях, які визначать самі позичальники, у період з 9-ої до 19-ої години. Причому – лише в робочі дні та не більш ніж два рази на добу.
- Колектори не можуть збирати дані про боржника: дізнаватися його графік роботи, місця зустрічей, отримувати будь-які дані про стан здоров’я, фотознімки і відеозаписи його особистого життя тощо.
- На листах, які надсилають колекторські фірми боржникам, не може бути вказано «боржник». Так само не можна робити їх подібними до документів виконавчої служби, судів чи поліції.
- Колекторам не дозволено інформувати про наявність і розміри заборгованості працедавців боржників.
- Щодо комунікації телефоном, то не можна турбувати боржників більш ніж двічі на добу, а загальний час цих телефонних розмов не має перевищувати півгодини.
- Щодо «контактних осіб» боржників, то їхні дані під час оформлення позики позичальники можуть залишати лише за їх письмової згоди. Вони у будь-який час можуть вимагати від кредиторів чи колекторів видалити себе з переліку «контактних осіб» і припинити збір інформації про них.
Чинним законом заборонено шантаж, погрози та маніпуляції. Окрім цього, колектори не можуть працювати з неповнолітніми, недієздатними і неповносправними особами, а також з людьми, що проходять стаціонарне лікування.
